Ідея
створення постійної виставки в Україні „Блаженнійший Патріарх Йосиф у
філателістичних і пропам'ятних виданнях Помісної Української
Католицької Церкви" зародилася у 1991-му році. Власне тоді Владика
Юліян Вороновський, будучи в Римі, відвідав цю виставку в Українському
католицькому університеті і познайомився з її автором, доктором Романом
Смиком. В дружній розмові єпископ схвалив задум, відзначивши важливість
її для України і, зокрема, для Галичини. Кир Юліян, в минулому ректор
Львівської духовної семінарії Святого Духа, а згодом - Єпископ
Самбірсько-Дробицький УГКЦ, добре розумів значення такого музею для
своїх вірних. Доктор Роман Смик, маючи величезний життєвий досвід та
колосальні напрацювання в суспільно-політичній і громадсько-культурній
роботі, знав, що подібний музей відіграватиме роль своєрідного храму
духовної просвіти. Але найважливішим для обох його засновників було те,
що він діятиме в Трускавці, а його відвідувачами будуть не тільки
українці з усіх кінців держави, але й гості із закордону. Важливим було
розповісти про Великого Українця, який, перетерпівши 18 років неволі у
сталінських тюрмах і таборах, став кардиналом, а згодом й Патріархом
Української Помісної Католицької Церкви, про те, як він вірою і правдою
служив своєму народові і Церкві.
Розробляючи концепцію
оформлення музею, автори проекту директор музею Іван Скибак та художник
Микола Костів взяли за основу ідею відтворення атмосфери музею-обителі,
музею-храму. Всяке людське життя - це дорога до святині, адже людина
створена на образ і подобу Божу. Тож одним із своєрідних храмів і став
музей, що створювався не лише як „святилище муз", але й як обитель. Тут
кожен має можливість не лише дізнатися про історію
Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, про життя і діяльність видатних
світочів нашої Церкви, таких як Архиєпископ Йосафат Кунцевич,
Митрополит Андрей Шептицький, Патріарх Йосиф Сліпий, чи оглянути одну
із виставок сакрального мистецтва, але й помолитися. Наявність мощів
Священомученика Йосафата, антимінсів, освячених і підписаних Андреєм
Шептицьким та Йосифом Сліпим, їхніх особистих речей створюють в
кімнатах музею атмосферу намоленого місця. Тому після екскурсій
відвідувачі часто залишаються тут ще на деякий час, щоб скласти свої
молитви до Бога. Музей покликаний виконувати релігійно-освітню і
мистецько-культурну місію.
Перша виставка відбулась поза його
стінами. Прийняти експозицію за рік перед офіційним її відкриттям
погодились працівники Музею Михайла Біласа. Це сталося у вересні
1997-го року. А напередодні відкриття музею 10-го жовтня 1998 року до
Трускавця з'їхалися запрошені на святочну академію, богослови,
духовенство, науковці. Словом-привітанням благословив початок роботи
урочистої академії Владика Любомир Гузар, тодішній Єпископ-помічник
Глави УГКЦ. Після привітання тривала наукова сесія, присвячена темам:
„Хресна дорога Йосифа Сліпого" та „Визначні постаті УГКЦ . На шляху
буття української нації". А вже наступного дня після Архиєрейської
святочної Літургії, яку було відслужено в церкві св. Миколая,
духовенство та гості процесійно прийшли в Управління
Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Тут за участю великої кількості
мешканців та гостей Трускавця відбулося урочисте відкриття і освячення
Єпархіяльного музею. Службу Божу відправляли Владика Юліян
Вороновський, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький, Владика Михаїл Колтун,
Єпископ Зборівський, та Владика Іван Маргітич, Єпископ-помічник
Мукачівської Єпархії. Їм співслужила чисельна група священиків. У
нововідкритому і освяченому музеї першу екскурсію провели доктор Роман
Смик, Владика Юліян Вороновський і перший директор музею Іван Скибак.
Упродовж десяти років змінювалось керівництво цього знаного далеко поза
межами міста-курорту закладу. Але незмінною була і залишається провідна
лінія у його діяльності – через правдиве інформування людей торувати
дорогу до спасіння у вічності.
На даний час директором музею
працює Тарас Шафран. Щорічно музей відвідує понад 5 тисяч екскурсантів.
Для відвідувачів часто організовуються виставки на різну тематику,
здебільшого духовну.