Колишня, евангелицька, німецька кірха в Багінсбергу Колишня школа в Багінсбергу Вілла Карла фон Габсбурга та його дружини Ціти

Німецькі колоністи прибули на запрошенні власниці земель на північній околиці Коломиї М.Багінської. Вони переселилися з Брігідау (Стрийщина на Львівщині), Йозефсбергу (Дрогобиччина на Львівщині) й Угартсталя (Калущина на Івано-Франківщині). На її наділі поселилося 17 сімей: Марії Ашенбренер, Ванеля Барімана, Антона Бауера, Георга Герстеля, Георга Дайля, Маргарети Кальман, Йогана Куфнера, Лоренца Кікеля, Георга Леснера, Йозефа Легнера, Йогана Лераха та Венцеля Міллера, Йозефа Рікеля, Йогана Стецеля, Якуба Шафгаєра та Франца Штрауба. Тоді родини Рожини Бахман, Франца Гоф Міллєра і Франца Цаппе осіли на землях Станіслава і Сюзанни Багінських. Новозаснована колонія стала називатися Мечниківкою. Згодом вона зміцнилася за рахунок колоністів, які прибули з Ландестреу (Калущина на Івано-Франківщині). Предки тих колоністів походили з Вінтемберга, Гессена і Палитинату – земель Німеччини. 1818 М.Багінська уклала з цими колоністами угоду, згідно з якою кожна родина отримувала по 10 моргів землі на вічні часи. Кожен колоніст повинен відпрацювати щороку на панщині 14 днів, сплачувати податки натурою і грошима. Куратор громади (голова) отримав у безкоштовне 3, а вчитель – 4 морги землі. Їх також звільняли від сплати чиншу та панщини. Так і виникла німецька колонія Багінсберг названа на честь Багінських. 20 червня 1833 і 20 березня 1836 до угоди Багінських з нім.колоністами долучилися Антон і Станіслав Багінські, котрі додатковим завірянням погодилися надати кожній нім.родині по 10 моргів землі., а колоністи зі свого боку повинні були відпрацювати на панщині 7 днів пішо, 7 днів тяглом щороку, а також давати по 2 курки і 13 яєць. По скасуванні панщини Багінсберг підпорядкували міській громаді Коломиї.

Нім.колоністам дісталася багниста місцевість. Осушивши її, багінбергці стали займатися переважно хліборобством. Господарка їхня була зразковою. Заможніші колоністи використовували і сільгосптехніку, і міндобрива. Займалися тваринництвом, їхня худоба була добре доглянута, а на крайових виставках домашніх тварин багінсберзькі конярі не раз отримували премії за зразково утримуваних коней. Увільний від сільскогосподарських робіт час чоловіче населення поселення фірманило: перевозили з Коломиї до Косова туристів. Свої будинки будували по обидва боки шляху. Були вони світлими, дерев`яними, довгими, покритими соломою. Житло складалося з сіней, кухні і двох кімнат, завжди охайних. Стайні й стодоли містилися на певній віддалі позаду хати і завжди відповідали своєму призначенню. Згодом свої оселі зводили на мурованих фундаментах, з ганками, а дах покривали гонтами. Мали свій млин.

Багінсбергці брали активну участь у громадському житті поселення і краю, дбали про свій освітній,соціальний і культурний розвій. Від 1820 р. тут почала діяти школа. Перший учитель – Георг Філіп Попп. У 1902 вона отримала статус двокласної, у 1930 – чотирикласної. Школа була й релігійним центром громади: в ній до 1869 у вільний від навчання час проводили різні релігійні обряди. У 1869 протестантська – лютерантська громада Багінсбергу дістала статус самостійної релігійної громади, яка охоплювала й інших коломийських протестантів, які до того часу належали до протестантської громади м.Чернівців. Свій молитовний дім багінбергці звели 1871, перший душпастор – Карол Крцал з Моравії. У Б служив протягом 5 років, за нього багінсбергці звели славний цегляно-кам`яний покритий цинковою бляхою молитовний будинок (1873-75). На цей лютеранський храм німці з Прусії надіслали 10.000 талерів або 16.000 золотих австр. ринських. Частково пожертвувала кошти й громада і 25 жовтня 1875 молитовний будинок на Б був посвячений і відкритий. У 1877 пастором став працювати Фридерік Шедель з Липника в Західній Галичині і тоді ж за його керівництва звели новий парафіяльний пасторський будинок на місці старого, якого роз`їв грибок. До лютеранської громади в Б належали й протестанти Славіц, Августдорфу, Константинівки, Мікульсдорфу, Нойдорфу та Бредтгайму. У 1890 багінсбергська парафія налічувала 1000 душ. Мала свій окремий цвинтар на теперішній віл.Довгій. В 1890 тут почала діяти пошта, яка обслуговувала 70 родин колоністів. 1900 Б нараховував 167 дворів з 1245 душами, а 1922 – 680 жителів.

У Б засновано одну з перших кооперативних кас серед нім.колоній Галичини (1903). Її очолювали Філіп Коль (голова), Філіп Шмаленберг (заст.), касир – Віктор Нагрганг. У 1928 ця каса Рафайзена мала 130 клієнтів. 28 квітня 1908 в Б засновано первинний осередок „Союзу німців-християн Галичини”, керівний склад: Якоб Бампмунк, Р.Брегфогель, Йоганн Дресслер, Валентин Дірп, Філіп Коль, Якоб Лівенберг, Філіп Шефер, Філіп Шмаленберг і С.Шпанієр. У 1911 тут зав`язали „Німецький дім”. Активне життя багінсбергців перервала Перша світова війна. 15 вересня 1905 російські козаки ввірвлися до німецької колонії, вигнали мешканців з хатів, підпалили їх. Зі 110 будинків уціліло 17, а також молитовний будинок та „Німецький дім”. Залишившись без даху над головою, багінсбергці спочатку подалися до Ворохти, а відтак розбрелися по німецьких колоніях Львівщини, відомо що 1916 деякі діти з Б влилися до бригідауської нім.громади на Львівщині. По закінченні війни більшість багінсберців повернулася назад і взялася активно відбудовувати Б. Відродження тривало щонайменше 3 роки. 1922 вже зарухалося суспільно-політичне й освітнє життя. У 1922 зібрали у фонд Германа Фріче 15 тис.пол марок, відновив роботу первинний осередок „Спілки німців-християн Галичини”, запрацював „Німецький дім”. У грудні 1922 молодь Б поставила виставу під назвою „Мир”,в основі якої був епізод з 30-річної війни в Європі (1618-48). Клієнтів стала обслуговувати каса Рафайзена; 3 травня 1923 відбулося урочисте відзначення Дня польської Конституції 1791 року. На святі виступив пастор Макс Вайдауер (помер 31 березня 1937), який зробив багато доброго для громади. У побуті між собою багінсбергці розмовляли швабським діалектом нім.мови і дотирмувалися національних традицій. За свідченням очевидців-коломийців Івана Волошинського, Любові Баб`юк-Коссак німці Б жили з українцями у злагоді й дружбі.

У січні 1940 всі нім.колоністи Коломиї виїхали до Німеччини. Школу їхню використали як пересильний пункт для репресованих осіб в часи СРСР (1940-і), згодом – під автошколу: „Німецький дім” згорів, у молитовному будинку в радянські часи був склад льону, згодом склад підприємства „Коломиясільмаш”,від 1997 – церква УГКЦ святого Миколая на вул.С.Петлюри. З житлових будівель зберігся будинок – вілла Шмаленбергів, які були добрими стоматологами.

Baginsberger Musikverein mit Vikar Decker 1931. Evangelische Volksschule in Baginsberg. Teilweise in pfälzischen Trachten.