Кірха „Благодатної Марії Помічниці вірним“ Памятний Хрест присв'ячений поселенцям в Маріягільфі

Поселення Маріягільф було засноване на західній окраїні Коломиї вихідцями з Західної Богемії (Богемського лісу). Ця група німецьких переселенців була завербована для робіт по заготовці лісу для склярень на Буковині. Там в 1803 було ними засноване поселення назване на честь Ерцгерцога Карла – Карлсберг. Тяжка робота та життєві умови та до того ж грубе поводження роботодавців, що почали зменшувати заробітну платню переселенцям, призвело до непростого рішення повертатися назад до рідної Богемії. 21 травня 1811 р. переселенці вирушили з Карлсберга в напрямку своєї Батьківщини. По дорозі додому вони зупинилися на відпочинок на західній окраїні м.Коломиї. Побачивши гарні простори пустуючої землі, порослої кущами та деревами й облюбувавши її вони пізніше звернулися до міської управи. Так був заключений доровір на куплю землі згідно з яким 33 сім`ї отримували по 4 йохи (1 йох=0.575 га) землі та 4 йохи церковної землі. Таким чином в 1811 р. було засноване поселення богемських німців Маріягільф з пізніше збудованою однойменною кірхою „Богородиці Марії Помічниці вірним”. Тяжка праця по розчищенню землі під сільське господарство, будівництво землянок на наспіх збудованих хибар для того щоб пережити першу зиму, такими були нелегкі будні колоністів Маріягільфу. Та через декілька років виросло тут гарне поселення а пізніше по кількості населення та культурному розвитку розрослось в одне з найбільших та значимих нім.поселень Галичини.

Це все коштувало маріягільфцям тяжкої праці. Проте вони бачили як на очах зростав їх добробут, їхні житла ставали все більшими й красивішими й з часом вони могли купляти нові землі для своїх дітей. На місці раніше збудованої дерев`яної кірхи в 1853 р. був возведений чудовий цегляний храм, який пізніше був добудований прибудовами з сторін. В 1910 була освячена й відкрита німецька школа названа іменем австрійського письменника Розегера, який з своїм фондом збирав кошти для побудови школи і як говорять був присутній на цьому відкритті. При цій школі працювали такі значимі для Маріягільфа вчителі як директор школи Якоб Райнпольд та Гайнріх Філіпак. Вони були активними носіями культури для жителів та захисниками інтересів поселення. Завдяки позиції Якоба Райнпольда та заступника голови Союзу німецьких господарських товариств Галичини Зепа Мюллера в 1925 р. вдалося зареєструвати Союз німецьких католиків, представництво якого для воєводства Станіслав знаходилось в Маріягільфі та багато внесло в духовний, культурний, економічний розвиток поселення та краю. Першим головою і був обраний той же Якоб Райнпольд. В поселенні діяла також так звана польська школа, де викладання проводилось на німецькій та польській мовах, відділення касси Раффайзена, молодіжні спортивні товариства,відділення Союзу хритсиянських німців (1908), об`єднання німецьких шкільних товариств та відділення різних політичних партій. Підчас Першоі світової війни більшість жителів поселення змушені були евакуюватись до Австрії та Західної Галичини. Значна частина будівель була спалена та знищена. Пізніше ті що повернулись назад в рідний Маріягільф значними зусиллями на протязі декількох років змушені були все відбудовувати. Після початку Другої світової війни значна частина жителів поселення змушені були покидати на протязі 150 років обжиті місця й назад виїзджати в Західну Європу.

Статичні дані про Маріягільф та німецьке населення с.Раківчик за Якобом Райнпольдом: 186 сімей німців, в них 684 персони. Власність німців: 148 жилих будинків, 150 господарських будівель, 890 йохів землі та лісу, середня величина одного господарського двору складала 4,78 йоха.